Ми прийшли, Севастополь!
Пройшли дві зими, два літа. І ось весна 1944 року. По всіх фронтах йде могутнє радянське настання. Фашисти розбиті під Сталінградом. Розбиті і у важких боях під Курськом. Радянські війська переправилися через Дніпро, погнали ворога на захід. Почався стрімкий наступ радянських військ і тут, на півдні. Скрушивши оборону фашистів, радянські частини увірвалися до Криму. 6 Травня 1944 року почався складний штурм Севастополя.
Даєш Севастополь!
Бійці відчайдушно штурмували Сапун-гору. Піднялася гора у міста, прикривши собою Севастополь. Візьмеш Сапун-гору – і твій Севастополь.
Кипить на горі битва. І ворог відступати не хоче, зміцнилися фашисти на горі. Шість ліній траншей пролягли по скатах. Тисячі мін обліпили схили.
Куди не глянеш – завали, накати, доти. Ніде ступити ногою.
Штурмують наші війська вершину, дірявлять снаряди гору. Тріщать завали, накати, доти. Залізо і камінь вилазять до неба. Залп за залпом, як хвилі в морі, несуть на гору потоки стали. І лють бою крушить округу. Як пекельний молот гуркотять вибухи. І навіть страшно: трохи вибух сильніше ударить в гору, і та, втомившись візьме і трісне. Розколють гору вогонь і лють. Йде битва. І все здається: ще хвилина – і рейд вдався – Севастополь узятий!
Нелегкий бій. Але не здаються солдати. Ось атакує відважний взвод Євгенія Яцуненко. З гранатою в руці атакує бліндаж фашистів Ілля Міхайльов. Ось лейтенант Михайло Грінев очолив на дзот рейд. Ось з кулемета влучним вогнем разить німецьких окупантів Кузьма Маськоленко. А ось парторг взводу старший сержант Володимир Паліхата несе головний військовий атрибут – Бойовий прапор.
Обернувся на мить Яцуненко: вниз з ската Сапун-гори наші танки йдуть лавиною. Глянув в небо: на Сапун-гору обрушилися радянські штурмовики. “Катюши” з долини на гору смертельний пунктир послали. А там між гір у Балаклави, де промайнула смужка морить, побачив Яцуненко радянські військові кораблі. І чорноморці в бою зі всіма!
Даєш Севастополь! – Чується зі всіх кінців.
Біжить Яцуненко, захопився боєм. І раптом. Де Володимир Паліхата, де прапор частини?
Виявилось, впав Паліхата – був він важко поранений, але з останніх сил утримував старший сержант Бойовий прапор. А без нього – немає перемоги. Підбіг Євгеній до свого бойового товариша, схопив прапор.
В нелегкому рейді Сапун-гори виграли наші воїни битву! Все ж таки підняв Євгеній Яцуненко на вершину Сапун-гори прапор свого відважного взводу, сповістившись про перемогу безстрашного подвигу своїх солдатів!
Ми прийшли, Севастополь!
За штурм Сапун-гори і звільнення Севастополя більш ніж ста чоловік були удостоєні високого звання Герою Радянського Союза і високими нагородами – медалями “За відвагу”. У їх числі і безстрашний солдат-прапороносець Володимир Паліхата.
Автор: Абрамчук Олена, студентка УЛГТУ 5 курс (журфак)